Червоні вітрила

1.В чудовій країні, за морем далеким

Красуня Асоль жила з батьком стареньким.

Хоч радість не часто у дім прилітала –

Червоні вітрила дівчина чекала.

А люди сміялись: «Не вірь у гадання,

Як вітер примхливий минуть сподівання.

Бо завжди на хвилях біліють вітрила». –

Та дівчину мрія навік полонила.

П-в:

Червоні вітрила, вітрила надії

Асоль виглядала як щастя, як мрії.

І вірила в те, що на хвилях чекання

Червоні вітрила несуть їй кохання.

2.Всі знали напевне: таке не можливо.

Не вірили люди у щастя, у диво,

Та сонячним ранком червоні вітрила

З’явились у морі й до берега пливли.

П-в:

Червоні вітрила, вітрила надії

Асоль дочекалась – здійснилися мрії.

Бо щастя прилине з далекого краю