РОМАШКА

На ромашці білій про любов питають

Любить чи не любить пелюстки злітають

Не скуби ромашку їй цвісти весною

Говори з красою вічно мовчазною.

В ромашковім полі жайвори співають

І росу пахучу ночі сповивають

Скроплена дощами, вимита водою

Це світилка чиста в косах молодої.

Від весни до літа і в порі осінній

Нею пахне купіль, нею пахне сіно

І в морози зимні пелюстки ті самі

Змалював художник у віконній рамі.

Мед її плекає і вітри голублять

Як її полюбиш, то й тебе полюблять

Не скубіть ромашку, не топчіть ногами